Розплата люта йде уже згори,
Несе її для вас Небесна Сотня.
Воняє диким страхом із Нори,
Востаннє йде уже... невідворотня.
Ще відспіває Путіна Кобзон,
І духовий… для Йосіка зіграє.
Відійде в небуття ж.два, як сон,
На День Сварожий обрій повертає.
Він колісницю сонячну запряг,
Волхвами вже освячена водичка.
Засвітить промінь сонечко в гаях,
В незриму даль покотиться усмішка.
Заупокій заграли вже баси,
Прикриємо на гробі вашу кришку.
Сон формували ж з нашої сльози,
Тож віддамо заслужене без лишку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2018
автор: Миколай Волиняк