Коли ти йшла від нас,
То плакали берези,
Коли ти повернулася,
Заплакали дуби,
Не сумнівайся: тепер я є тверезий
І чую, як в лісі сховалися громи.
Коли співала ти,
То солов’ї мовчали,
Коли я заспівав,
То закаркала ворона,
Бач, навіть птахи знають, що ти казала,
Що я п’яний, що у мене не всі дома.
Колись я був п’яний,
Бо до тебе прихилився,
Колись я розум втратив,
Бо покохав тебе,
Та з того часу я зрадою упився,
Поки все чекав, що похмілля промине.
Берези мене в лісі
Радісно вітають,
А дуби навіть сміються,
Бо я до них прийшов,
І щиро кажуть: тебе не пам’ятають,
Радіють: я в лісі знову, і я здоров.
20.03.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2018
автор: Левчишин Віктор