Сипле з неба пороша, білим-біло мете,
На солдатських бушлатах плям не видно ніде.
На бровах густо срібло прикрашає лице
І спадає на вії, сніг без спину іде.
У кострі горять дрова, пахне хвоя жива,
Казанок щось бульбоче, вогонь лизькає дно.
Пробу з каші знімає задубіла рука,
Голос сиплий з морозу, що готове пшоно.
У задумі хвилинній ложок дрязкоту прить,
Десь дружина чекає, мама, любка, рідня.
Насувається вечір. Дим клубиться у ввись.
Побратими жартують. Тепло в серці. Сім’я.
20.03.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2018
автор: Валентина Ланевич