Ой, тумани понад світом
низько зависали,
зійшло сонце над лісами
і вони пропали.
Не одразу пропадали:
по одній краплині,
що висіли густо-низько
на кожній билині.
А билини із замету
на світ витикались
і на кожній на гілляці
краплинами сяють.
Отак сніг уже розтанув
і униз котився,
упав же він на землицю
до снігу долився.
Не додали краплі снігу,
нижчі вже замети,
визирає удень сонце:
весноньки сюжети.
Топить сонце і замети,
і блищать бурульки,
задзвенять вже у потоці
ручаєві бульки.
Поплив потічок потужний
ховався в ярочку,
з чорним візерунком брала
веснонька сорочку.
Скоро веснонька нашиє
з зелом і квітками,
веселіше задзвенять
ручаї піснями.
Веселіше задзвенять
горобці й синички,
бо вже веснонька іде
в поле і до річки.
Бо вже веснонька прийде
до садку полями
і вже скоро розцвіте
земля із садами.
9.03.2018.
Світлина автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783687
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 21.03.2018
автор: Светлана Борщ