ЧАСТИНА ТРИДЦЯТА. ПОДОРОЖ НАВКОЛО
ЗЕМЛІ ЗА 20 ДНІВ
Не встигли ми заховатись за високою кучугурою снігу, як у колонії морських котиків піднявся надзвичайний гамір. Справа у тому, що напрям вітру, раптом різко змінився, і, дув у сторону небезпечних хижаків, котрі одразу ж гостро відчули запах людей. У колонії, вочевидь, було чимадо дітлахів, котрих охороняли, як від посторонніх, так і від особливо жорстоких самців. У нашу сторону одразу ж направилися декілька агресивних тварин. Я вирішив відлякати їх пострілами помпової рушниці, але це їх не відлякало. Бажання стріляти по тваринах, навіть у цю небезпечну хвилину не було.
-«Настусю! Терміново включаємо ранці-мотори за спиною! Мерщій!»
Ми одночасно різко піднімаємось у повітря. Ошелешені тварини ще якийсь час марно старалися догнати нас. Ми пролетіли прямо над колонією. Який же тут піднявся рейвах. Матері своїми тілами накрили малят, а дорослі самці кинулись врізнобіч.
-« Настусю! Повертаємось на борт корабля. Це було нерозважливо з моєї сторони. Я не мав права їх лякати. Вийшло зовсім не гуманно. Ти знаєш – у мене для них є гостинці. Давай влаштуємо для них дощ зі свіжої риби.»
Нарешті ми піднялися на борт трансформера, відкрили нижній люк, і, звідти висипалося море риби. Я думаю, що гостинці доромогли хижакам забути про стрес, який вони отримали, через мою необачність.
Після виснажливої прогулянки ми влаштували собі «імператорський обід» - виключно морська їжа. Чого тут тільки не було – океанські краби, кальмари, і, багато інших страв з океанської кухні. Опісля ми відправилися поспати, перед наступною мандрівкою. Я приготував для настусі справжній сюрприз.
Увісні мені наснився бурхливий океан. Багатометрові хвилі кидали наш трансформер із сторони в сторону. Мотор враз заглох, а чергова могутня хвиля накрила нас з головою. І ось ми уже стрімко опускаємось на дно. З жахом просипаюся. Усе гаразд . Це був тільки сон. Надвечір’я за склом повна темінь. Включаю наші могутні прожектори. Враз стало видно. Я к удень. Ми на автопілоті летимо вздовж узбережжя Арктики.
Ось і Настуся проснулася.
-«Мені дідусю, приснився дивний сон...»
Наш корабель раптом починає розгойдувати.
-«Негайно сідаємо на наші місця! Паски безпеки!»
Ми усе зробили вчасно. У наступну мить наш трансформер раптом розвернувся і носовою частиною стрімко рушив вниз. На щастя під нами виявилася відкрита частина океану. Ми увійшли в океан так плавно, що навіть не відчули тієї миті, коли ми зіткнулися з водою.
-« Настусю! Вибачай! Мені слід було попередити тебе зазделегідь, але наш незапланований денний сон. Отже тепер ми на борту найсучаснішої субмарини, котра самн зараз відправляється у подорож від Південного до...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2018
автор: Woody Paul Grey