Свобода пахне короваєм –
Святковим хлібом запашним…
Її ціну ми добре знаєм –
Не подарована ж ніким!
Не подарована… Здобута
В запеклих каторжних боях,
Але Свобода ще закута,
Як Прометей той у віках.
Їй білі груди роздирає
Орел двоглавий, людоїд;
Щодня, неситий, прилітає
Попити крові на обід!
Та кров Свободи невичерпна,
Як русло сивого Дніпра, –
Своєї крові в її вени
Народ мій вперто підлива!
Міцні й легкі Свободи руки
Тримають неба нашу синь,
А в небі регіт дикий чути –
Боги кричать: «Покинь! Покинь!»
В Свободу в`ївся запах диму
Від обгорілих чорних шин…
Хтось знов голосить «сину, сину»
Над мертвим тілом молодим…
В Свободу вп`явся запах крові,
Солоний, теплий і бридкий…
Ущерть наповнені долоні –
Вдавись, двоглавий орле, пий!..
Народ мій вперто наповняє
Свободи вени повсякчас…
Ця кров ціну високу має,
Розплати скоро прийде час!
Свобода пахне буйним вітром,
Що зло змітає на шляху!
Він рознесе по всьому світу:
Орел подох! Ганьба орлу!
07.05.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783769
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.03.2018
автор: Спасиба Світлана