Все тьмянішає десь полустанок –
де земний світ начал засіяв.
В путь дорогу, в життя свого ранок,
не бажав, погляд все ж проводжав...
Знала ти, що гніздо не навіки –
відлетить пташеня в горизонт...
Від утоми злипались повіки,...
зберегти б той політ від турбот?
Матерів жертва неоціненна,
подвиг їх нас веде в Отчий дім.
В нашім серці святе Нені ймення –
ось кому присвятить треба Гімн!
20.03.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783813
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.03.2018
автор: Променистий менестрель