Якщо я й бог, то скинутий з Олімпу,
Зіштовхнутий з вершин куди подалі,
Позбавлений амброзії та німбу,
Роззутий із окрилених сандалій.
Ти тільки не шкодуй за мнов, Палладо,
Схили чоло на груди Аполлону,
Мій сміх - то тільки показна бравада,
Бо не здолав я підлого закону.
Якщо я й був, то, певне, був Гермесом -
Смішним, брехливим та злодійкуватим.
Не плач за мнов, Палладо. Справлять месу
Заупокійну пияки і таті.
Я ж вже не бог, бо скинутий з Олімпу,
Закреслений в реєстрах Пантеону.
Та біс із ним, з тим недоречним німбом...
Цілуй, Афіно, в губи Аполлона.
Не позбавлю читачів задоволення прогуглити незнайомі слова. Бо найприємніші знання - знання, здобуті власними силами. І вибачаюсь за досить фривільне поводження з грецькою міфологією :) ;)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783903
Рубрика:
дата надходження 23.03.2018
автор: Котигорошко