Стихи 19 мая 2008 16:10:16 http://h.ua/story/99375/
Автор: Лилианна Сашина
Пломеніти вогнем горобини! (В перекладі Петра Корнійчука)
Пломеніти вогнем горобини!
(В перекладі Петра Корнійчука)
Пломеніти вогнем горобини!
Догоріти до сходу в віршах!
Щоб прозоро - сльозою перлини
Вимірялась поета душа.
Розливати кохання безмежне:
" Добрі люди! Напийтесь сповна!"
Кожну краплю нести обережно,
Бо від серця злітає вона.
Позичати у янголів крила -
Розбудити проміння зорі!
Дарувати надію, як силу,
Щоби правда зросла нагорі.
Мою щедрість усім незнайомцям
Синє небо відкриє в очах;
І засвітиться радістю сонце,
Розганяючи холод і страх.
Відступати? - занадто вже пізно:
Поцілунки сердечні життю!
Порахованих зір перевізник,
Горобиною я догорю...
*****
Отгореть бы рябиной красной!
Отгореть бы рябиной красной!
Отпылать бы в стихах закатом!
Отделить в суматохе праздной
От обманного блеска злато...
Расплескать бы свою безбрежность:
- Эй, народ! Подставляй бокалы!
Так, чтоб чья-то хмельная нежность
Чувством светлым назавтра стала!
И у ангелов спящих крылья
Одолжить до лучистой зорьки!
Чтоб надеждой сменить бессилье,
Выжечь правдою ложь... Горькою!
Раздарить незнакомым лицам
Необьятность шального неба,
Только в спину судьба мне злится,
Только шепчет мне кто-то: небыль!
Отступать? Так уже мне поздно:
Сердцем жизнь я целую страстно!
Сосчитать колдовские звёзды...
Отгореть бы рябиной красной...
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2018
Свидетельство о публикации №118032202998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783912
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.03.2018
автор: Петро Корнійчук