БАРВИСТІ КАЗОЧКИ ДЛЯ МОЄЇ ОНУЧЕНЬКИ (32)


         ЧАСТИНА  ТРИДЦЯТЬ  ДРУГА.  ПОДОРОЖ
                 НАВКОЛО  ЗЕМЛІ

           -«Настусю!  Швиденько  біжи  до  свого  крісла  і  пристібай  паски  безпеки.  Зверху  на  нас  падають  крижини  і  айсберги,  котрі  втратили  свою  верхню  частину.»
     Ми  саме  вчасно  сіли  на  свої  місця,  бо  раптом  пропало  світло,  а  в  наступну  мить  наш  трансформер  атакували  крижини.  Нас  кидало  у  різні  сторони,  а  потім  ми  перевернулися  на  180  градусів.  Через  мить  включилася  резервна  система  електропостачання.  Ми  продовжуємо  висіти  в  кріслах  уверх  ногами.
     -«Дідусю!  Що  відбувається?  Нас  тут  часом  не  роздавить?Допомога  точно  не  прийде,  чи  не  так?  Адже  ж  ніхто  на  білому  світі  не  знає,  що  ми  тут  знаходимося.  А  ти  ж  казав,  що  у  казці  усе  легко  вирішується.»
     -«Казав,  Настусю,  казав.  Мені  треба  подумати,  і,  то  дуже  швидко,  а  то  крижини  почнуть  примерзати  одна  до  одної  і  ми  тут  залишимося  до  полярного  літа.  Здається  придумав.  Ти  залишайся  на  місці,  а  я  повинен  включити  лазерну  пушку.  Вона  дуже  потужна.  Зараз  вода  тут  буквально  закипить.»
     Я  розстібую  паски,  обережно  опускаюся  на  стелю,  і,  шукаю  чарівну  кнопку.  Нарешті  знайшов.  Вона  теж  може  працювати  від  пульту  управління.  Хутко  повертаюся  на  своє  місце.  Корабель  починає  вирівнюватись.  Його  обшивка  увесь  час  підозріло  скрипить.  Аж  ось  нарешті  наш  корабель  виштовхує  як  пробку  на  поверхню.
     Нам  дуже  пощастило.  Ми  вийшли  на  чисту  воду.  Крижини  і  айсберги  залишилися  далеко  позаду.
     -«Настусю!  Чи  не  хочеш  повернутися  до  свого  столика?»
     -«Ні,  дідусю!  Я  краще  залишуся  у  своєму  кріслі.  Тут  безпечніше.»
     Я  вирішив  протягом  певного  часу  продовжувати  наше  дрейфування  поверхнею  океану.    
     -«Дідусю!  А  чи  не  могли  б  ми  решту  нашоє  мандрівки  продовжити  не  під  водою,  не  на  воді,  а  у  повітрі?»
     -«Звичайно,  люба!  Займай  моє  місце,  і,  до  кінця  подорожі  до  Північного  полюся  –  ти  у  нас  капітан.  Годиться?»
     -«Із  превеликим  задоволенням.»
   А  уже  через  декілька  годин  ми  приземлилися  на  Північному  полюсі.
     Температура  на  склом  -62  градуси  за  Цельсієм.  До  речі,  до  завершення  нашої  подорожі  навколо  землі  залишається...        

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2018
автор: Woody Paul Grey