Катерина і Олена
Набирали воду
Й емоційно говорили
Про нинішню моду:
-Ну скажи, хіба то файно -,
Почала Олена,
-Що тепер всі мужики
Ходять неголені?
Я би ті не бриті писки
За вуха хапала
І від сажі баняки
Ними пуцувала...
Бороди позапускали,
Як цапи клапаті,
Що від них мож зі страху
Інфаркта дістати.
-Ну а я,- буркоче Катя
Била би до смерти
За ту моду, що то ходять
У штанах подертих!
Світять дурні між людьми
Голими литками,
Якби вони десь у лісі
Жили між вовками.
То колись такі подерті Жебраки ходили
І по людях кусень хліба
З голоду просили...
Або то що ходять лисі -
Теж не до вподоби,
Бо йди знай, чи не облізли
Від йкоїсь хвороби?
Та вже байка, що то ходять
Подерті й не бриті,
Щоб лиш мода не настала
Ходити й не митим.
Бо тоді вже би прийшлося,
Жіночко, щоразу
Виходити межи люди
У противогазі.
...Отака то штука мода -
Для когось, мов сонце,
Ну а декого нервує,
Як більмо у оці.
22.3.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2018
автор: тарпик