Спитали якось діти: - Ми хто? Якого роду?
І чим пишатись маєм ? - У генах ожило
Імен сплетіння рідних – від плоті плоть, з народу:
Ігнат, Іван, Христина, Євгенія, Павло…
У цій землі вростало прабатьківське коріння,
Тут села півубогі й заквітчані садки…
Котилися епохи, зростали покоління…
Прадавній і великий наш рід – Данилюки.
Над берегами Гуйви, отінені лісами,
Житомирщини срібні простори пролягли…
Тут прадіди орали немудрими плугами,
І сіяли, й косили – і в безвість відійшли.
В дитинстві я любила в Павелки приїздити,
У білену хатину, що наш плекала рід.
Було тут так спокійно, затишно, тепло жити,
А піч пекла смачнющі і пироги, і хліб.
Дідусь з ціпком старенький,
Рушник, розшитий гладдю,
Весілля пам`ятаю, вілечко й коровай…
То заміж віддавали ще юну тітку Надю –
І був розмай пісенний, весільний був розмай.
А тата пригадаю: до мене тягне руки,
А я таке маленьке, веселе і дурне…
Піввіку проминуло – із вічної розлуки,
Напевно, там, високо чекає він мене.
Його у сорок першім – під Малином – осколком
Фашистської гранати поранено в чоло…
Носив оте залізо в собі ще довго-довго,
Я шрамик пам`ятаю і посмішку його…
В сумні голодні роки і бур`яном, й корінням
Чи ягідками з лісу живились земляки.
Знесло і війни, й голод батьківське покоління,
І вистояв з народом наш рід – Данилюки.
Ой роде мій рідненький, натруджений, селянський –
Усіх уже ніколи докупи не зібрать.
У мазанках-хатинах жили ви не по-панськи –
Любили і носили в душі добра печать.
Зароблених достатків у скрині не ховали,
Із дітками ділили, плекали їх, малих.
І дерево родило, бо ви його саджали,
І діти виростали, бо ви любили їх.
Чомусь занадто щедро нам Бог вділив печалі,
Та мушу вам сказати: не просто селюки –
Тонкі, високі душі, життя секрет пізнали…
Проріс у світі білому наш рід – Данилюки.
Поняття честі вічне у нашого народу,
Гостинність, працьовитість – менталітет його.
Питають українці: - Скажи, якого роду…
Ігнат, Іван, Христина, Євгенія, Павло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784096
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.03.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)