Сидить жінка біля столу
Сумна, повна каяття,
Бо вмовила чоловіка
З хати винести сміття.
Взяв пакет, із кухні вийшов,
(Золото – не чоловік)
За годину повернувся –
Не забуть цього повік:
Ніс роз’юшений, аж синій,
Хитається, ледь не впав,
Слід від палиці на спині
І розірваний рукав.
-Розумієш,- став казати,
Тільки вийшов за поріг –
Чорний кіт сусідки Нати
Враз дорогу перебіг.
Я ж відразу зупинився,
(Не вертатися ж до хати)
Через ліве я плече
Як годиться, став плювати.
Я в прикмети вірю свято,
Вже давно не атеїст,
Та хто ж знав, що ідуть ззаду
Два боксери й дзюдоїст.
Знаючи прийоми всякі,
Били мало, але з толком,
Відплатили, скотиняки,
За обпльовані футболки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784102
Рубрика: Гумореска
дата надходження 24.03.2018
автор: Катерина Собова