В мене не буде другого життя,
Ні в кого другого життя не буде.
Ми тихо всі підемо в забуття
І світ новий всіх швидко позабуде.
Краплини тіла забере земля,
Душа-хмаринка полетить на небо.
Спостерігатимемо світ цей звіддаля,
А він шумить, йому так справді треба.
Якщо життя – це просто мить одна.
Чому ж тоді в ганебності живемо?
За помилки в незмінності ціна
Сплачена часом, що в життя крадемо.
А світ шумить, диктує свій танок,
Хапає, перетворюючи в попіл.
Багато слів, а більше все ж думок
Розсипаних у просторі на окіл.
Не подарують іншого життя,
Ні в кого іншого життя не буде.
Ми тихо всі підемо в забуття
І світ новий всіх швидко позабуде.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784139
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.03.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко