Над засніженим містом величний
Неба синього простір без меж,
Вечір-казка такий фантастичний,
Смак повітря смакую, мов фреш.
І ніяк я не можу напитися —
П'ю ковтками великими, п'ю...
Шепіт вітру, немов шепіт вічності.
Я хвилини такі ось люблю,
Коли так на душі легко-легко,
Вечір тишу розхлюпує скрізь
І безсоння сумління далеко,
Й щось бентежить... Бентежить до сліз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784213
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2018
автор: Радченко