Так давно, світить місяченько,
Ти чомусь, живеш далеченько,
У надії, мріяв, що кохаєш,
Все до вікон, знов виглядаєш.
А надворі вже заметілі,
І покривала всюди білі,
У срібнім сяйві ця дорога,
Я дійду, радо до порога.
Не мої, вже уста медові,
Й чарівні, очі волошкові,
Зим мелодія, зазвучала,
Бачив друга, ти цілувала.
Диво- казка, враз закінчилась,
Нині й хуга, не веселилась,
Десь зник звук, музики любові,
Загубив, ранки світанкові.
27.02.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2018
автор: Ніна Незламна