Скільки масок у світі – комічних, трагічних!
Скільки фальші на кожному зрізі, мазку!
А так хочеться Авеля мімік предвічних,
Щоб зернина росла, а не тля в колоску.
Щоби правду не тнули косою, мов трави,
Щоби сонцю в обличчя не кидали бруд.
Щоби прагли добра, а не відблиску слави,
Щоби щоки не знали цілунків Іуд.
Скільки в світі ненависті, чорної злості,
Скільки війн і розрух – все іде з голови.
Що на виході? Глина і з ящиком кості,
Плач пригноблених, хворих і зойки вдови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784384
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)