Сьогодні прожену я лінь,
Бо поруч буде моя тінь.
Хоч з нею одна заморока,
Без неї тепер ані кроку.
Однак я вдень не один--
Зринає одразу, як джин,
Відстане тоді лише тінь,
Як сховаюсь від неї у тінь.
Зрання працюємо в парі,
Бо повзе за мною примара.
Сяду спочити — вона уже тут:
Прив’яже до себе без пут.
Отак ми звикли удвох,
І роботу ділим на двох.
Та без неї якось ніяк--
Добре мати вірних друзяк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784400
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2018
автор: Valentyna_S