Мене сама весна поцілувала.
Підкралася зненацька, крадькома,
Тепленький промінець подарувала
І жмурки грала так зі мною жартома.
То виглядала,то ховалась за хмаринку,
То з вітерцем промчалась на коні.
То кидала росинку, то сніжинку,
То зупинялась сяйвом у вікні.
Підсніжнику кивала головою,
І рясту розправляла пелюстки.
Вкривала луг зеленою травою,
Розси́пала дрібнесенькі квітки.
Напустувавшись, вже десь аж надвечір,
Весна до мене в хату попросилась.
Так солодко обійняла за плечі
Й назавжди в мою душу поселилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784406
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.03.2018
автор: Галина Брич