А може варто все забути?
Як марево, як сон?
Ти просто дав мені відчути
Тепло своїх долонь –
І крижаний мій щит розтанув,
Я знову ожила.
Потоком пристрасть розливалась
Гаряча, мов смола.
Ти розбудив мою жіночність,
Мов приспаний вулкан.
Та стережись: одна неточність –
Здійметься ураган!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2018
автор: Театралка