Вкриваю віршами частенько
я сторінки,
гаптую в них стібком дрібненьким
свої думки,
сплітаючи в узор барвистий
святе й гріхи,
бо непрості були тернисті,
круті шляхи.
Юнацькі спогади, події
сюди влились,
розчарування і надії,
що не збулись...
Смарагдом вишилась би стежка
мого життя,
та чорна врізалась мережка
у те шиття.
Тумани смутку і печалі,
озерця сліз...
душа ввібрала на скрижалі
буття ескіз.
А вкрапленнями золотими
на полотні,
час, де ще всі були живими, –
щасливі дні.
Ввірвались осені відтінки,
дощів сезон,
і вже сріблясті павутинки
беруть в полон...
–––––––––––––––––––––––
Не будемо про сніговії,
на схил життя...
Наперекір всім вітровіям,
що в забуття
відносять пам'ять, в чорне поле,
мов пух з тополь,
я вишиваю свою долю
у Книзі Доль.
26.03.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784492
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2018
автор: Світлана Моренець