В сирий та вогкий, львівський день,
Зігріє душу кольорами:
Дерев листва та їх пісень,
Погляд сови перед очами,
Небес блакить, сонливі хмари,
Легке ліниве сонце марить,
Не поспішають вже на пари,
Лише кімната — часом давить.
Ось вітер, всі чутки приносить,
Нам по волоссю пробігає:
"Хтось щось питає, другий просить,
Для тебе ранок, хтось смеркає..."
Вона усміхнена, бо знає,
Максим завжди її чекає
І щоб не сталось в мою осінь,
Опале листя тепле досі...
Присвячено Милій Сові
15.10.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784543
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2018
автор: Моряк