Написаний у період березня 2018 р., коли Україна рятувала лелек від холоду і голоду
Додому повернулися лелеки,
Відчувши на землі своїй весну.
Проклали шлях незміряно далекий,
Лишаючи позаду чужину.
А тут випробування їм судились
Зустріти замість звичного тепла.
Ніч березня морозами скотилась
І землю всю снігами замела.
Де ти пташино душу обігрієш,
Чого поїсти знайдеш в цих снігах.
У дні важкі як вижити зумієш
На рідних, найдорожчих берегах?
Коли гніздечко зможеш обладнати,
Яке за зиму вітром обнесло?
Сидиш в зажурі на вершечку хати,
Голівоньку ховаєш під крило.
Не зрадиш ти своїй землі, я знаю,
Ще заклекочеш радісних пісень.
Чом зараз порятунку не шукаєш,
Господарів не звеш з людських осель?
Ще зовсім трішки й холоду не буде
Тримайся пташко, дочекайся змін.
Хто бачить птахів, погодуйте, люди,
Вони вам щастя принесуть взамін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784578
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2018
автор: Світлана Вітер