Мов гостре лезо твоя відсутність.
Усі інші,на кого натикаюсь,
Загострюють його ще більше.
Посміхаючись їм,думаю про тебе.
Наче все добре.Насправді все гірще й гірше.
Траплялось,вночі зазираю на зорі.
Що світять чарівно,яскраво-прозорі.
В них бачу тебе.І радію,радію.
Ти мій пластилин.Виліплю з нього мрію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2018
автор: Анжела Хаджибейська