- Що у тебе з очима? Вони зовсім червоні. Ти плакав?
- Ні, - відповідає він сміючись. - Я занадто пильно вдивлявся в свої казки, а там дуже яскраве сонце.
(Кнут Гамсун)
Очі плачуть? Ні, зовсім. І серце не плаче.
Охолонуло? Ні. Ще й досі гаряче!
Лише гріє по-іншому. Іншого. Дивно -
весна за вікном, а в казці так зимно.
А в тій казці так стало спокійно і тихо.
Неначе в кутку зачаїлося лихо.
І тінь по кімнаті чиясь сновигає.
На кого чекає? Кого виглядає?
А в тій казці світло взяло і згасло
(по рахунку не заплатили вчасно).
Утім добре, нехай відпочинуть очі.
Бо ж для сну, не для роздумів темінь ночі.
...Ці казки. Там сонце яскраве занадто.
Сліпить очі (від цього зморшок багато).
Лише дітям їх варто читати, дивитись.
Бо дорослим є ризик в них загубитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2018
автор: Юлія Сніжна