[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e7z02H4SWqY[/youtube]
Не шкодую я, не кличу і не плачу,
Спогади - як яблуневий дим.
Осінь вкриє золотом неначе -
Все життя не будеш молодим.
Вже не б'ється від кохання серце,
Ріже час, неначе гострий ніж.
Не замовиш чарівне люстерце,
Не блукати більше босоніж.
Я втрачаю радість від життя,
Не пала в очах моїх вогонь
Загасають справжні почуття.
Холодніє дотик губ, долонь
Вже стаю скупим в своїх бажаннях
Це життя? Чи тільки дивний сон?
Де герой, що кидав навмання,
Хрест натільний і талан на кон?
Всі ми в цьому світі не безсмертні
Тихо ллється з листя кленів мідь...
Кожному свій час і доля вмерти.
Головне — як ти зумів прожить.
*******************************
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2018
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)