Спасибі, доле, що тепер я маю,
Оту єдину – це мій Божий дар…
З її ім’ям щодень встаю й лягаю,
При її згадці обпікає жар.
Знаю не спить, не спить моя кохана,
Бо ще стоїть вечеря на столі…
І зразу смуток, знов ятриться рана,
І крають серце ревносні жалі.
Бо хочу бути завжди біля неї,
В важку хвилину відхилить біду.
Мрію назвати долею своєю,
Бо й нині маю вдачу молоду…
Для мене найдорожча ця людина,
Коли іде, не палить хай мости,
Вона любов, любов моя єдина -
Моє життя! Я маю берегти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2018
автор: СЕЛЮК