Лиш… Біля сонця близько не літай,
Аби на попіл не згоріли крила…
І не щезай з очей за небокрай,
Щоб душу, в небі, плоть не загубила!
Не наближайся близько до вогню,
І до підступних не підходь Ти схилів…
За Тебе знову Господа молю
Так щиро, що в молитві вже посивів.
Куди би доля грішна не вела…
Я б всі шляхи засипав пелюстками,
На тих дорогах, де хоч тінь пройшла,
Зеленими зростав би я кущами!
Оазисом я був би кожен крок,
Аби зі мною, вижила в пустелі…
Як янгол би беріг, чи навіть Бог
І небом синім, став би замість стелі.
Холодною водою з джерела,
До мене щоб торкнулася вустами,
Ковтком смачним вечірнього вина
Із пристрасними мріями й думками…
На білі крила руки б я змінив,
Щоб янголом Твоїм на віки стати,
І хто б Тебе сьогодні не любив…
Ти будь щаслива…Це лиш хочу знати!
Життя без Тебе – тіло без душі,
Тож бережись…Благаю і молюся…
Щоб взнати наперед земні путі,
Дай до чола вустами доторкнуся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2018
автор: Ярослав Ланьо