Так тихо, лиш серцю в грудях болісно,
біжать кудись слова мої вечірні…
Коли дивилась ти, всміхались проліски
такі мрійливі, і тобі покірні…
Печаль уперлась лобом в юні вікна
і дивиться, не хоче відпускати…
Я для світів твоїх став непомітним,
які б не малював маршрути й карти…
Тепло торкнеться ніжною рукою,
повіє вітер молодий, зелений…
А я згублюся у метро з юрбою,
віддам для них хоч трішки мого щему!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2018
автор: Матвійчук