Кощій …. Які придумують жорстокі імена.
Схилився над крадіжкою своєю,
Заполонила серце вся ця неземна краса,
Любується всім тим, що десь колись було душею …
Так, не здобув її він вчинками своїми,
Дурниці і незграбності за край.
Чи налякав її настирністю своєю?
Чи не такий у її мріях земний рай?
Втекла … І що йому робити?
Неначе звір подався навздогін.
Зумів її в останню мить спинити.
А десь далеко б’є на сполох дзвін …
Відкрила очі, плаче, проклинає,
Вона ж насправді іншого кохає.
Зламалось, що було колись душею,
Пішов назад з крадіжкою своєю …
Націлені мушкети і рушниці,
Кладе царівну перед ними на пісок.
В казках то все звичайні небилиці,
А тут лиш кулі в груди, серце і в висок …
В чому вина? В нестримності, насильстві.
В чому біда? Що так її любив.
Зробив з любові щось на кшталт мисливства,
І так буремний шлях свій закінчив …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2018
автор: Дружня рука