Дуже стрімко летять літа,
Мов весни не було, а вже літо безжально стукоче.
Щедра осінь ступа на поріг,
А з цим серце змиритись не хоче.
Тільки вечір ступив на поріг ,
Через мить - уж небо світає.
Ніби вчора прийшов Нивий рік,
А сьогодні вже й сліду немає.
Ніби вчора буяли саді,
Й солов"ї в зелен - шатах співали.
А сьогодні осінні вітри
Жовте листя безжально зірвали.
Прохолодою дише зима,
Ніби душу - скалічено квіти.
За минулим - безмежні жалі.
Але як, де їх можна подіти?
Та надія шепоче слова:
- Ти надійся і вір у прекрасне,
Скоро прийде красуня весна,
І світитиме сонечко ясне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2018
автор: Валентина Рубан