Ця холодна весна так не схожа на всі попередні,
і, здається, тепло вже ніколи не прийде до нас.
І мете заметіль, і кружляють вітри по планеті,
і холодні дощі омивають міста раз по раз...
А весна — не весна, коли серцю тепла так замало,
і слова — не слова, як вони не ідуть від душі...
Вже не вірю тобі, моя віра повільно розтала,
і у небі весни проступають зими миражі.
Ти мовчиш і мовчиш, палиш знову цигарку із фільтром.
Ні до чого слова, як вже згасло тепло у душі...
Чистим розсипом сліз розлетиться кохання по вітру,
і твій слід уночі змиють ці нескінченні дощі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2018
автор: Денисова Елена