Пільговий

Автобус  безкоштовний
Ще  пільговим  зовуть.
Завжди  народу  повний,
Його  на  штурм  беруть!

Посвідчення  пенсійне
При  собі,  звісно,  май,
І  стій  собі  спокійно,
Автобуса  чекай.

Повинна  бути  звичка:
Дивись,  який  маршрут!
Чи  на  вікні  табличка,  -
Будь  тільки  пильним  тут!

До  центру,  хто  до  ринку,
Роки  своє  беруть,
Хтось  на  одну  зупинку  -
Вже  важче  ноги  йдуть.

Штурмують  ветерани
Автобус  дружньо  свій.
Усі  болячки,  рани
Забуті,  -  справжній  бій!

Залізли  всі,  нарешті.
Гудуть,  гудуть,  гудуть!
Хтось  на  млинці  до  тещі...
Всі  їдуть,  всіх  везуть!

Зупинки,  назви  звичні,
А  люди  -  земляки.
Ще,  кажуть,  пересічні,  -
Шанують  їх  віки!

Стоять  всі  дуже  близько,
В  салоні  тіснота.
Вклонитись  би  вам  низько
За  вік  ваш,  за  літа.

За  ваші  перемоги,
За  виграну  війну...
За  біль  ваш  і  тривоги,
За  космос,  за  Луну,

Країну  будували,
Ви  дивували  світ!
Як  дружно  всі  вітали
Гагаріна  політ!

Країни  ви  еліта,
Здоров’я  вам  усім!
І  ще  вам  многі  літа,
І  радість  в  кожен  дім!

Ведуть  розмови  щирі,
Мобілочка  дзвенить...
Та  раптом  пасажири
Замовкли  майже  вмить...

Щось  в  радіо  лунало,
Його  водій  ввімкнув.
Всім  якось  легше  стало
Від  пісні,  хто  почув:

“Нам  главное,  ребята,
Сердцем  не  стареть!
Песню,  что  придумали
До  конца  допеть...”

Підспівували  разом,
Аплодували  всі,
Водій  дав  менше  газу,
Вклонився  час  красі...

Від  пісні,  що  єднала
Таке,  хто  чув,  чи  знав,
Подія  дивна  стала,
Маршрут  незвичним  став!

Автобус,  справжнє  диво,
В  минуле  завітав.
Дідів  й  бабусь  вже  сивих
Там  юними  світ  знав.

В  минуле  завітати  -
Це  дивні  відчуття!
Мить  жодну  переграти
Нам  не  дає  життя!

Чи  доля  це  не  знала,
Та  й  посміхнулась  знов!
І  щиро  дарувала
Надії  і  любов!

Фантастика,  відомо,
Хіба  таке  бува?
Історія  знайома:
Потрібні  нам  дива!

Хай,  навіть,  трохи  дива,
Гармонії  в  душі,  -
І  ллються,  наче  злива,
Складаються  вірші!

Закон  всесвітній  діє:
Не  можна  ні  на  мить,
Хто  ж  це  не  розуміє,
Старіння  зупинить.

І  так  одвічно  буде
На  всі  часи,  віки:
Свій  вік  шануймо,  люди,
Дорослі  й  малюки!

Автобус  йде,  зупинки,
Біжать  роки,  життя...
Там  спогади-картинки,
Минуле,  майбуття...

А  пісня  далі  лине,
У  просторі  дзвенить,
І  відчуття  єдине:
"Життя  -  щаслива  мить!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785135
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 30.03.2018
автор: Марат Школьник