Вдячна Сіроманцю за натхення!!
Він пам'ятав, геть усе пам'ятав...
Їі полуничні цілуючи губи,
у ніжність, як в хвилі поволі пірнав.
Бо втішити здатні лише її любі
цілунки...На серці ще й досі дощить.
Лише її голос і ніжне "все добре",
всі хмари розвіяти здатні за мить,
і сонечко знов повернути на обрій.
І тільки заради коханих очей,
відкинувши всі свої сумніви, вправно
стоятиме завжди на варті ночей.
І жодна душа не нашкодить безкарно.
Він знає, що зможе, він бачив межу,
відчув на собі, що призводить до згуби.
В думках - я ніколи більш не залишу
її полуничні усміхнені губи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2018
автор: Юлія Сніжна