Буденності навскіс і часу навздогін
Між тисяч випадкових мрій.
Не боячись ні втрат, ні перемін
Байдужості ламаю хтивий стрій.
Так гладко, легко і статечно
Мільйони суддів в черзі на прокльон.
Алегорично чи антипатично?
Мій у майбутнє рветься ешелон …
Вагони з рейок мало не стрибають,
У пасажирів з верхніх полок шок,
У невагомості провідники літають,
І залишки верблюжих цигарок …
Набридло удавання і покора,
Чиїхось правил вицвілі рядки,
Стала нікчемністю лояльності потвора,
В думок з’явились ріки і струмки …
Любов навчила бачити навпроти,
Давно хотіла і дізналась, хто ти,
Летить тепло в холодних дротах,
Десь у минулому і роботи, і боти …
Буденність розгубила галасливих свідків,
Ти звідкись був, а став тепер нізвідки.
Не побоявся і пропав в її очах,
Ти стала скрипкою. А я усе ще птах ...
Такі чутливі твої струни,
Твоїх плечей і твоїх рук
Відблиск душі і серця луни.
Вартує це пташиних мук ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2018
автор: Дружня рука