Ранняя осінь до нас завернула зненацька.
На неї ніхто не чекав.Авжеж не чекав.
Розсердилась.Гримнула громом останнім
Й так само зненацька пішла.
Залишила днів сирових покривайло,
З дощами,як в діда старого волосся, рідкими.
А може сховалась у вітрі колючому злому.
В кущах,що зайнялись багаттям зорі.
Лишилась у крикові птахів,летячих із дому.
В запізнених ранках,в повільному плині сліпих вечорів.
Осене!Де ти? Чи може у лісі шукати
Опеньковий твій аромат.
Чи може у полі самотньо-пустому,
На щоках калини,що так полохтіють, горять.
Ти вибач мене, що я навіть і не сподівалась
Так рано зустрітись з тобою віч на віч.
До тебе обійми свої простягаю
Й тебе оберемками,купами листя
Збираю,збираю,збираю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785401
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.03.2018
автор: Анжела Хаджибейська