Щодня без нього жити - вічність,
Щедроти меркнуть в час чекань.
Кажуть, кохати так, то грішність
Та бути як без сподівань?
Учую голос, стрепенуся,
Серце заб’ється в такт словам.
І тілом, думкою горнуся,
Впиваюсь я його ім’ям.
І ніжність у душі без краю
Струмочком стиха жебенить.
Живу лиш ним одним, чекаю,
Щоб не уявою любить.
31.03.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2018
автор: Валентина Ланевич