Ісуса люди розіп’яли – знущалися жорстоко,
Не слухали слова Його –брехня їм «впала» в око,
Неначе б то, за всі гріхи – загинути Він має,
На краще люди не змінились – Зло перемагає,
Земля – жива істота, дарує нам красу,
А ми гарматами по ній, загадили вже всю,
Не довели свого – до ладу, загарбаєм чуже!
Суцільний безлад навкруги – Зло перевершило себе!
Ісуса люди розіп’яли – не сила зрозуміти!
А люди, люди хто такі? Від сорому – здуріти!
Чого бракує нині нам, покою не дає?
Жадоба, дурість, щось іще? Усім життя псує!
30.03.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785453
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 01.04.2018
автор: Ніколь Авілчаду