Безжально рву я коло самоти.
І йду до друзів, бо вони відрада.
Міцна, згуртована,надійна то громада,
Що має дух підтримки й доброти.
Вони архангели любові і тепла.
Хранителі привітних слів й поваги.
Бо спільне в нас і горе, і розваги.
Нас вища сила й дружба всіх звела.
І я вклоняюсь друзям до землі...
Серед людей вони - шедеври.
Лікують - душу, серце, нерви.
Мого життя - вітрила й кораблі.
Прості чесноти мають і без вад.
В житті - стовпи, міцні і витривалі
Хоч молоді, та вже бувалі.
Зних кохен оборонець і солдат.
Без друзів сумува би я і скнів.
Їм розкриваю душу на розпашку.
Коли ж на збір дають відмашку,
Лечу мов до своЇх братів.
Тож дружбу бережемо ревно.
Підтримуєм плече плечем,
Не розрубати нас мечем.
Свій вік торуєм не даремно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785524
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.04.2018
автор: Ukraine55