За гордість янголів з небес скидають!
А ти що хочеш, грішний чоловік?
Ти, начебто, за зло себе й караєш
І до картань своїх давно вже звик.
У синь небесну руки простягаєш,
Прощення просиш, але знов грішиш.
Ти очі зводиш, та не там шукаєш,
Бо Слово Бога в серці гомонить.
В твоїй душі проростають зернята,
І тільки в ній є той родючий ґрунт ,
Що зрощує душі святий початок
І живить серця неутомний труд.
Людино, глянь з середини на себе,
Бо там живе надія і любов,
Там віра, що веде тебе у небо
Шляхом порядності, добра і молитов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785557
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2018
автор: Лана Мащенко