Ніко́ли не закохуйся в Митців:
Вони примхливі й дуже непостійні,
Всякчас живуть зі славою творців
І в цім вони всі, як один, не змінні.
Ніколи не захоплюйся Письменником,
Вогнем любові в сонячних очах,
Твоє ім'я зостанеться іменником
На неспокійних, зболених устах.
Ніколи не захоплюйся Актрисою,
Що змінює все ма́ски, грає роль
І ділить серце навпіл бісектрисою,
І нівечить мільони людськи́х доль.
Ніколи не захоплюйся Художником,
Аби не стати жодною з тих муз,
Які несуть Йому ганьбу безбожника,
Якому не клекоче й чорногуз.
Ніколи не захоплюйся Музи́кою,
В якого в серці му́зика бринить,
Тобі не треба бути Евридикою,
Яка Його навік занапастить.
А надто ж, не захоплюйся Поетами
Азартом їхнім, словом часом злим,
Бо стиснуть серце гострими лабетами,
І зникнеш Ти, не знайдений ніким.
Чи ритмом ніжним - арфою пейзажною
Поволі з Тебе просто зроблять тінь
І скажуть: ця любов була міражною,
Ти був одним з чудових сновидінь.
Митцю нелегко вірності в коханні
Хоча б на мить єдину досягти,
Не знаю я: чи в Їхньому стражданні,
Хтось-таки зможе Їм допомогти.
Митець повинен Сам Себе не зрадити,
Не розгубить у Всесвіті талант,
Не знаю я: чи може хтось зарадити,
Напевно, ні, цього ж не знав і Кант!
© Аліна Ластович. 02.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785632
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2018
автор: Lina Queen