Мені – орден, мені би був татко…
Мені – п’ять, а його вже нема.
Так давно, як мене обнімав.
Навіть знає про це наша хатка.
Не всміхаються всі в нашім домі,
Тільки знають, що татко – Герой.
Називав мене татко «Ковбой».
На світлинах ми з ним – у альбомі.
Сняться часто бої серед ночі.
Я ніколи не був на війні,
Десь гуркоче вона вдалині,
Бачу стомлені таткові очі.
Не ковбой я, я буду солдатом.
Боронитиму мир на Землі.
Хай почують мене аж в кремлі.
В мене орден – на пам’ять про тата!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785641
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 02.04.2018
автор: Шостацька Людмила