Місто бетонне. Місто скляне.
Вбране у панцир. Від себе жене.
Місто фігурне, скульптурне, живе.
Манить до себе. І не засне …
Падають наче убиті солдати
Будівлі, яким б ще століття стояти.
І стануть тут монстра зі скла будувати,
Загублену душу цим монстром лякати …
Здираються фрески ножем наче шкіра
З будинку живого старечого тіла.
Лише тут скраєчку одна уціліла.
Посміла дожити. В цемент не схотіла …
Блискуче – це рідко ознака живого.
Багато блистить, але так мало свого.
Багато кричить, але не розмовляє.
Єдиний будинок вірші ще читає …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785743
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 02.04.2018
автор: Дружня рука