добраніч, добраніч
сонлива сама
клубочиться в ліжку моя втома сумна
вулична кішка небезпечна одна
під цим небом така
не засне вже вона.
неприкаяним оком вгризається в безмір
снів синій спів
ранок бринить відголосками півнів
з далеких світів, з далеких світів...
крізь шпарину часу ллється вода
і жарево сонця - кривава ріка
заллє все собою, затопить весь світ...
нехай все згорає - та не згорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785952
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2018
автор: liz