Відпусти її- не марнуй-
Час розбещений, терпкуватий,
Вчуй прохання- єством почуй
Світлий вечір, теплом багатий.
Не мани її- зачерпни-
Стогін осені теплий, окрилений,
Простели дощем- огорни
Подих серця, такий, оголений.
Доторкни її, наче шалений:
Шепіт марений, заморочений,
Знов відчуй себе боле- зранений
І у сни ввійди- милий, прошений.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2018
автор: Леся Утриско