Так стало холодно в мережі Інтернету,
Не пишеш зовсім ти мені самій…
Немов, рядки із давнього сонету,
Бувай… прощай…з трьох крапок зрозумій…
А може просто видалить анкету?
(Ніхто і не помітить в чому річ…)
І жить реально….. ради етикету
З буденністю лишитись віч на віч…
Я – тільки профіль, фотки різних років,
Де в зморщечках ховалося життя,
Я вірила, що віднайду кохання,
Та кому треба мої справжні почуття?
Не тіло - я… для втіхи і розваги,
Ще у мені захована душа…
Якби, ви більше мали всі поваги,
І розуміли справжні почуття…
Я, просто, вже втомилася чекати,
Щоденно, мовчки, я вмикаю сайт
Нові історії, обличчя, жарти
Провайдер інший додає ще мегабайт.
А що чекать, як мрія – не здійсненна?
А що писать? Як гріш - словам ціна,
Розчарувалась…. Що в реалі, що на сайті,
Я завжди залишаюся сама.
2009 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч