Прости мя Боже,це ж бо не осуда.
Свободи лік,утрачений повсюди
Тенета чортові у душах,
Вже і слова втрачають духа.
Та як не гоже,люди,люди
Пиха і гордість завжди згуба.
У терпкості словесній гострим зуби,
За тих же самих,що у молінні
перед вівтарями,словами янголами
перед образами,пірнають
безтілесими пухами.
Прости мя Боже,за образи,
словесні митарства,як в"язні,
Проросші сивиною і віками.
І суть присипана обманом,
І все нутрують і бунтують,
З під денця остраху осудні,
Чи хоч би хто,не зможить зважить
У мерзлому спокої ваги.
Та годі в них вдягати окуляри,
Вже в честі чисте Воскресіння
Й словами у Хресті спасіння!!!!!
17.03.18р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786235
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2018
автор: Плискас Нина