Підняли голови до сонця хризантеми, -
Так хочеться останнє увібрать тепло.
Мов по команді всі оділи діадеми,
Давно в саду такого свята не було.
«Чого всміхаєтесь, радієте, дурненькі, -
Їм вітер кинув питання прямо в лице. -
Подую сильніш й вдяганки ваші благенькі
Пелюстками по землі розлетяться вщент.
І закінчиться пора цвітіння і слави,
Лиш голі штурпаки залишаться від вас.»
«То буде потім, вітрюгане неласкавий,
А зараз наступив наш довгожданий час.
І хай попереду чека осіння буря,
Нехай за мить краси поплатимось життям,
Та щастя дивом розцвісти того вартує,
В цю мить долі призупиняється хода…
30.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786405
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.04.2018
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська