Днинко моя усміхнена, Великодня!
Сонце русяве лащиться до дзвіниць.
Як мені легко дихається сьогодні,
Ніби у трави хлюпнулась горілиць!
Від пишно вбраних кошиків так строкато,
На́рід пливе юрбою у Божий храм,
От і діждались, благословенні, свята,
Щоб прихилити голови д’образам!
Щоби вдихнути світлої благодаті,
Змити старозавітний прадавній гріх,
Щедрі дари Господні у рідній хаті
Порівну розділити серед своїх.
Скільки того життя – перейти, як грядку,
Висіятись у ґрунт, а відтак – зійти…
Мудра природа вернеться до початку,
Тільки не ти, людино моя, не ти…
Всесвіт такий безмежний, багатоликий,
Сповнений різних див і метаморфоз…
Ми ж воскресаймо душами в день Великий –
Так, як Христос.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786536
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 08.04.2018
автор: Наталя Данилюк