Цикл «Бриз»
Холодні дні змінились на весняні,
Погасли свічі довгої зими.
А ліхтарі горять немов востаннє,
Освічують шляхи серед пітьми.
В побитій часом пам'яті вустами
Вона торкнеться ніжно і крильми –
Огорне серце, знову все розтане,
Відчую стукіт десь поміж грудьми.
Вона гаптує цю забуту повість.
Сторінку пише із чорнильних сліз.
І ось глава – неписана можливість.
Весни дарунок... Черговий каприз...
А поки просипається свідомість,
В обличчя б'є уже весняний бриз.
© Володимир Верста
Дата написання: 08.04.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786600
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 08.04.2018
автор: Володимир Верста